Я такая, как есть.
Я не буду другой.
Все обиды коплю
И ношу за спиной.
Шиплю и кусаюсь,
И брызжу слюной,
Порою лягаюсь,
Ругаясь с Судьбой.
Бью телефоны,
Рву провода,
От слез задыхаясь
Твержу: «Не беда!»
Езжу в маршрутках,
Щетинясь на пот,
Легко закрываю
“Гнилой” чей то рот.
Бью в спину...
/И сразу/,
«Ложу» на мечты,
Врагов посылаю.
Со смертью на ты.
Играю на нервах...
/Причем не по нотам!/
Пью тоже одна...
Превращаясь во ЧТО-ТО.
...
...
...
Потом затихаю.
Смиряюсь.
Болею.
Прощаю.
Линяю.
Надеюсь.
И верю.
***
Вы думаете я смеюсь?
Вы ошибаетесь. Я “скалюсь”.
Представте, даже и не каюсь.
Представте, даже не молюсь.
Вы думаете, что грущу?
Вы ошибаетесь. Я вою.
Представте, истекаю кровью.
Представте, даже не ропщу.
Вы думаете, что живу?
Опять ошиблись, - существую.
Представте, даже, что тоскую.
Представте, даже, что люблю.
***
Ну разве так можно? -
Бисер... и хрякам?
Хамам, и Симам,
И всяким собакам.
Ну разве так можно? -
Любовь и реклама
Прокладок и латекса,
Всякого хлама...
Бога продали...
Проели...
Пропили...
Деньги прос....ли...
Совесть убили.
Нет, задушили...
Нет, затерзали
Господи Боже!
как низко мы пали...
***
Поцілуй мене ніжно-ніжно,
Засором соловейка у гаї.
Подивися, любий, як сніжно -
Вишня душу свою роняє.
Подивися, коханий, як нічка
Радить змову проти світанка.
Як до берега пеститься річка,
Як у лузі блукає мавка.
Обійми мене, наче востаннє...
Ранок стяги підняв золотаві.
Зашарілися соком з рання
Від кохання спянілі трави.
***
Моє волосся пахне їжею.
Руки – цигарками.
Тіло – спекою.
Я такою – буваю хижою.
Катастрофою.
Небезпекою.
Латка на ср... шкіриться.
Муха дістала.
Вб”ю її...
Кішка злякано дивиться.
Бо перед цим
Перепало їй.
На пательні котлети сваряться.
Жду на обід...
Щоб наїлося.
А Воно приїзджає і сердиться...
Смачненького!
/Щоб подавилося.../.
Чулки не вдягнула, бачите!
Пахну “От м”яса”
Замучена...
Господи, як же дістало все...
Зарізала б
І не мучила!